ВОЛОДІННЯ ПОЛЕМІКА З ПРИВОДУ

спалахнула з ініціативи папістів-реформаторів, очолюваних Григорієм VII (Гільдебранд, 1073–1085); це була тристороння боротьба між секуляризованими єпископами, які володіли фантастичним світським багатством і владою, імперською владою, що прагнула стати чимось більшим від послужливого глави ієрархії феодальних васалів з майже рівноцінною владою, та папістами, котрі здійснювали моральну реформу. Папство прагнуло вивести володіння духовенства з-під опіки мирян, залишивши за королівською владою тільки право жертвувати на церкву. Григорій теж, здається, обстоював корисність для папства мати право на скинення світського монарха з престолу, «оскільки папа може звільнити підданих несправедливої людини від феодальної залежності» («Dictatus Papae»). Конфлікт сягнув своєї кульмінації в 1077 році, коли німецький імператор Генрих IV мусив прийняти кару за свої «злодіяння» в снігах Каносси. (Див. «середньовічна політична думка»)

Енциклопедія політичної думки 

ВОЛЬТЕР ФРАНСУАМАРІ АРУЕ →← ВОЛЛСТОНКРАФТ МЕРІ

T: 0.096408221 M: 3 D: 3