Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я 
ВОЛОДІННЯ ПОЛЕМІКА З ПРИВОДУ
спалахнула з ініціативи папістів-реформаторів, очолюваних Григорієм VII (Гільдебранд, 1073–1085); це була тристороння боротьба між секуляризованими єпископами, які володіли фантастичним світським багатством і владою, імперською владою, що прагнула стати чимось більшим від послужливого глави ієрархії феодальних васалів з майже рівноцінною владою, та папістами, котрі здійснювали моральну реформу. Папство прагнуло вивести володіння духовенства з-під опіки мирян, залишивши за королівською владою тільки право жертвувати на церкву. Григорій теж, здається, обстоював корисність для папства мати право на скинення світського монарха з престолу, «оскільки папа може звільнити підданих несправедливої людини від феодальної залежності» («Dictatus Papae»). Конфлікт сягнув своєї кульмінації в 1077 році, коли німецький імператор Генрих IV мусив прийняти кару за свої «злодіяння» в снігах Каносси. (Див. «середньовічна політична думка»)

Енциклопедія політичної думки  2018

← ВОЛЛСТОНКРАФТ МЕРІВОЛЬТЕР ФРАНСУА-МАРІ АРУЕ →

T: 0.117445796 M: 5 D: 3