ФРАНЦУЗЬКЕ ПРОСВІТНИЦТВО

Доба французького Просвітництва – це період в історії, що почався з крахом абсолютизму після смерті Людовика ХІV в 1715 році і тривав до початку французької революції 1789 року, до якої, як часто твердять, воно й спричинилося. Французьке Просвітництво – це був час ідеологічних блукань, час збудження, коли les phіlosophes викликали благоговійне захоплення майже всіх верств суспільства. Воно не породило таких оригінальних мислителів, як Декарт, Спіноза, Гоббс чи Локк, а було радше другим етапом епохи Розуму, коли літературно обдаровані інтелектуали вдавалися до раціональних методів ХVІІ століття як до засобу спростування традиційних концепцій релігії, суспільства й культури та пристосували новації емпіризму XVІІ століття до розвитку теорій народовладдя, заснованих на зверненні до «науки». Рhіlosophes набагато більше розходились у своїх поглядах, ніж це прийнято вважати, але всі вони поділяли уявлення про філософію як про цілеспрямовану діяльність, і хоча хтось із них був деїстом, хтось –

Енциклопедія політичної думки 

ФРЕЙД ЗИГМУНД →← ФРАНКФУРТСЬКА ШКОЛА

T: 0.090819363 M: 3 D: 3