Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я 
ІБН ХАЛДУН АБУ ЗЕЙД АБД АЛЬ-РАХМАН ІБН МУХАММЕД
(1332—1406) - арабський двірський, найманець, суддя, історик і математик. Ібн Халдун народився в Тунісі; охоплений нездійсненними честолюбними прагненнями, він більшу частину свого бурхливого життя засідав у судах Феца, Гранади, Тлемсена та Бужі. У Каїрі, де він оселився в 1378 році, він мав більш стабільне становище і зробив успішну, хоч і не безсумнівну, кар’єру судді та викладача; він яскраво змалював зустріч у 1401 році з Тамерланом під мурами Дамаска. Найвідомішою працею Ібн Халдуна є «Мокаддама» (1377) – вступ до його «Всесвітньої історії» (1377—1382), він є також автором трактату з містицизму, богословського коментаря для молоді та інших праць для юнацтва, які не збереглися. Справою життя Ібн Халдуна стали заняття історією. Він узявся складати свою «Всесвітню історію» з правдивих і зв’язних оповідей і в такому ж дусі написав «Мокаддаму». У цьому творі він пояснює виникнення людських спільнот («umrān) як наслідок дії сприятливих екологічних і кліматичних факторів, які умож

Енциклопедія політичної думки  2018

← ЄВРОКОМУНІЗМІДЕАЛІЗМ →

words-app-2T: 0.031035291 M: 6 D: 0