КРИТИЧНА ТЕОРІЯ

складова неомарксистської теорії суспільства, започаткована Франкфуртським інститутом соціальних досліджень (звідси пізніший термін «Франкфуртська школа»). Цей інститут, заснований у 1923 році як центр міждисциплінарних марксистських досліджень, набув притаманного йому характеру після того, як у 1930 році його очолив Макс Горкгаймер (1895–1973). Горкгаймер і Теодор Адорно (1903–1969) становили ядро інституту, проте час від часу з ним пов’язувалися імена багатьох провідних діячів інтелектуального життя Німеччини. Можливо, найвідомішими серед них є такі постаті, як літературний теоретик Вальтер Беньямін, філософ Герберт Маркузе та психолог Ерих Фромм; сюди ж можна віднести Отто Кірхгаймера та Франца Нойманна (політика і право), Фридриха Поллока, Генрика Гроссмана та Аркадія Гурланда (політична економія), Лео Левенталя (література) та Бруно Беттельгейма, Натана Акермана та Марію Ягоду (психологія). 1933 року співробітники інституту були змушені виїхати з Франкфурта й у 1935 році вони осел

Енциклопедія політичної думки 

КРОПОТКІН ПЕТРО →← КОУЛ ДЖ. Д. Г.

T: 0.104923783 M: 3 D: 3