КАМЮ АЛЬБЕР

(1913–1960) - франко-алжирський письменник-романіст і політичний мислитель. Виходець із робітничого класу, Камю здобув стипендію в Алжирському ліцеї, де потрапив під вплив свого вчителя філософії Жана Греньє, представника екзистенціалізму, що якраз тоді входив у моду у Франції. Перехворівши на туберкульоз і таким чином уберігшись від наслідування прикладу Греньє в його академічній професії, Камю звернувся до літературної творчості, швидко заживши слави «письменника-філософа». Він працював у жанрі фантастики та в інших жанрах художньої літератури в стилі екзистенціалізму, відкидаючи пуританські елементи, настільки очевидні в творах таких його теоретиків, як К’єркегор, Гайдеггер і Сартр, і натомість створюючи власний екзистенціалізм з гедоністичними елементами, закоріненими в елліністичному язичництві. Викладаючи центральну свою доктрину, що стосується абсурдності (l’absurdіt’eґ), або ірраціональності всесвіту без Бога чи якогось абсолютного морального закону, Камю заявляв, що він

Енциклопедія політичної думки 

КАНОНІЧНЕ ПРАВО →← КАМПАНЕЛЛА ТОММАЗО

T: 0.121891822 M: 3 D: 3