Є І А Б В Г Д Е Ж З К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ю Я 
ДІАЛЕКТИКА
Спочатку її розуміли як метод судження, додатковий у відношенні до формальної логіки. Наприклад, Сократ у своїх діалогах вдається здебільшого до заперечення різноманітних тез у намаганні показати, що вони ведуть до логічних суперечностей, аж поки насамкінець не залишиться лише одна неспростовна альтернатива. Як політична ідея діалектика набула ваги завдяки її застосуванню Гегелем і Марксом. Гегель послуговувався діалектикою для виявлення істини, беручи відносно примітивне поняття і демонструючи, що воно містить у собі свою протилежність. У зіткненні цих двох суперечливих ідей виникає нове і більш адекватне поняття. Цей процес повторюється до тих пір, аж поки ми не дійдемо до цілковито адекватного поняття. Ця структура мислення була для Гегеля і структурою самої реальності з огляду на його ідеалізм. Отже, модель розвитку історії виявляється діалектичною, а державу слід розглядати лише як надзвичайно складне утворення, що постало із синтезу протилежних елементів на багатьох різних рівнях

Енциклопедія політичної думки  2018

← ГУМБОЛЬДТ ВІЛЬГЕЛЬМ, ФОНДІАЛЕКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ →

words-app-2T: 0.057012792 M: 7 D: 0